Досліджено становлення світоглядних засад А. Кримського та утвердження його українськості через ідеї нації та національного самовизначення. З'ясовано, що вчений працював над дослідженням таких категорій як "українство", "українська ідея", "нація", "націоналізм". Він інтуїтивно розумів вузькість і недосконалість тогочасних визначень понять "нація", "націоналізм", "національність". Розкрито проблему взаємозв'язку орієнталізму й модернізму в українській літературі. Проаналізовано діяльність вченого в розбудові Української Академії наук. Завдяки зусиллям А. Кримського утворено Історико-філологічний відділ Української Академії наук, в концепцію якого було покладено ідею національного відродження, і розпочався процес становлення наукового українознавства. Значну увагу приділено українській мові як українознавчому чиннику формування світоглядних та національних позицій А. Кримського. Розгляд феномену мови здійснено на різних рівнях філософського осмислення: соціальному, аналітичному та лінгвістичному.

Розглянуто мовну свідомість народу, яка є формою його самовираження, цивілізаційного увиразнення за умов світової глобалізації. Наголошено, що кожен народ створює неповторну мову, особливі символи, норми, способи спілкування та діяльності, а також володіє оригінальним художньо-чуттєвим відтворенням світу. Наголошено на тому, що людське життя за своєю суттю - труд і боротьба, і допомогти людині може християнська мораль, що виховує такі духовні цінності, які вносять добро в людські душі, і тим самим - в особисті стосунки між ними. Практичне значення буде актуалізоване тоді, коли знання про духовно-моральні цінності на основі Святого Письма трансформуються в особистісні переконання як детермінанти моральної поведінки та органічно поєднуватимуться з особистою доброчинною діяльністю та самовихованням.

Проведено аналіз глобалістики як системи наукових знань та основних глобальних проблем сучасності. Зосереджено увагу на особливостях методологічних підходів до визначення глобалізації та глобалістики. Показані підходи до визначення глобалізації та глобалістики. Досліджено основні структурні елементи сучасної глобалістики. Розкрито зміст глобалізації як тенденції екологічного, економічного, політичного, соціального і культурного розвитку людства.

У дослідженні розглянуто концептуальні підходи та базові принципи стратегічних комунікацій. Зазначено, що термін "стратегічні комунікації" відносно недавно став активно вживаним у науково-практичній сфері суспільної діяльності і наразі є невід'ємною складовою сфери соціальних комунікацій, активно застосовується у нормативних актах та наукових студіях вітчизняних та закордонних дослідників. Наголошено на важливості дослідження концептуальних підходів щодо тлумачення поняття "стратегічні комунікації" у зв'язку з необхідністю розробки єдиної комунікативної стратегії, яка б поєднувала повний спектр комунікативних методів та інструментів, спрямованих на просування державних/корпоративних інтересів. Оскільки поняття "стратегічні комунікації" до початку ХХI ст. вживалося здебільшого у військово-політичних та наукових колах США і західноєвропейських країн - закономірно, що теоретична складова розробки концепцій стратегічних комунікацій та їх практичне застосування представниками цих країн заслуговують на особливу увагу та дослідження. Саме тому у статті розглянуто доробок таких закордонних дослідників, як Р. Брукс, Д. Гавра, Д. Гейдж, Е. Голдман, К. Паул, М. Прайс, К. Тихомирова, К. Халлахан. Також окреслено праці вітчизняних науковців, які досліджують різні аспекти стратегічних комунікацій як сучасного інструменту досягнення мети у суспільних інститутах, серед яких: Д. Дубов, В. Ліпкан, Г. Почепцов, С. Соловйов та ін. Охарактеризовано базові принципи стратегічних комунікацій з урахуванням адаптованих класичних положень військової стратегії, а також визначено модерні принципи, зумовлені розвитком інформаційного суспільства та постійною трансформацією інформаційно-комунікаційного простору.